Как закалялась сталь.

Bonjour à tous!
В очікуванні створення коаліції в парламенті я довго вже нічого не постив. Ну нaрешті сьогодні вже якісь зсуви в правильному (здається) напрямку почались, тож пора би щось і написати.
За минулий тиждень майже нічого не сталось, якщо не рахувати того, що я танцював з неграми кубинські танці в нічному клубі, чіпляв дівчаток молоденьких зі своїм другом в ірландському пабі, нажрався як свиня на дні народження пана Бокоча і, наостанок мене в дупель п'яного обікрали якісь араби.

Короче життя триває... не хочеться розказувати про всілякі неприємності, тому сконцентруюсь на своєму поході в нічний клуб.

Не знаю, чи могла б мені напророчити Ванга (чи ще хтось типу того) півроку назад, що я вже через 5 місяців після закінчення Університету і депресивного стану через хвилювання за своє майбутнє, буду відбивати "чєчьотку" під латиноамериканську музику з домішками французького і американського репу в нічному клубі під назвою "La Luna" в славному місті Руан.

Так, не дивуйтесь, хто мене добре знає - я другий раз в житті був на справжній дискотеці і другий раз не жалкую. Завів мене туди мій чорношкірий товариш, про якого я вже розповідав. Приємна людина, але такий балакучий... В мене таке відчуття, що він думає тільки про свої електростатичні лінзи і дівчат, а, оскільки, я в електростатичних лінзах дилетант, то він запропонував мені скаласти йому компанію в полюванні за особами (особинами ;) ) іншої статі. (Що гріха таїти, я теж у тому зацікавлений).

Наш промисел почався досить рано за місцевим часом - десь о 16.30, оскільки клуб відкривався десь об одинадцятій вечора, то можете уявити собі, скільки кругів ми намотали навколо нього. Правда цей час ми використали не напрасно: пограли в боулінг-клубі в дивну гру типу футболу руками на дошці з під настольного тенісу, де замість м'ячика важкий пластмасовий диск; подивились на передноворічні приготування поряд з величним Нотр Дам де Руан (котрий був мальований самим Моне); встигли познайомитись в ірландському пабі під назвою "О'Каллаганс" з симпатичнили школярочками-ліцеїстками (о! Марго, а особливо Зовю були просто "капєц", щоправда третя - Аліс - виявилась симпатичною стервою, разом із довбаним вагітним від пива офіціантом, так що нашому знайомству судилось бути тренувальним).

Після моїх вагань і довгого очікування ми все ж пішли в "Ля Луна". На вході нас зустріли симпатичні негри-сек'юріті, прямо як в американських фільмах. Пропустили... (По словам мого супутника завдяки тому, що ми розмовляли англійською). І тут вечірка почалась...

Впринципі нічого особливого, але всеодно класно.
Запамяталось, що навідміну від попереднього мого походу у данс-клуб, де були підлітки старшої і "нульової" групи дитячого садка, віковий спектр на цій диско-паті був представлений досить широко. Публіка була на будь-який смак, вік, вагу і зріст. Ще було цікаво спостерігати, як темношкірий високий парубок (працівник закладу) у строгому костюмі з краваткою вийшов десь напочатку дійства на танцмайданчик і показував нeхитрі па усім тим хто там знаходився, причому публіка з задоволенням поглядала на себе і на нього в величезне дзеркало і повторювала рухи.

Прикольно танцував один шахтарик: він повільно підходив до дівчини сзаду (добре що не до хлопця), охоплював її легенько за боки і проводив недвозначні повільні "вращательно-поступательные движения" бедрами. Не всім це подобалось, але більшість була непроти за моїми спостереженнями.

Із Еврою ми там знайшли ще одного такого ж як я здібного до французької мови, щоправда той хлопчина (чорношкірий мужчина років 30-35 на імя Джеймс) був з Англії - він сказав, що приїхав у гості до друзів, але був сам (Це по-французьки - англомовного гостя самого відправити на ніч на дискотеку). То мій сусід балаковний розпиляв свою говіркість не тільки на мене, а й на чорношкірого брата, ну і зрозуміло дівчат. В плані залицянь він просто як Страдіварі в плані скрипок. Mені напевне не вистачить життя, щоб опанувати цю науку... Може хоч від його столу позбираю крихти.

Закінчилось все десь начала пятого ранку. Ніхто не був п'яний (при ціні кока-коли 9€ - це не дивно, хоча може це французи такі культурні). На виході мені сподобався жарт мого сусіда, хоч він і не дуже культурний:
Коли всі построїлись на вихід по довгій драбині з підвального приміщення, то перед нами розташувалась досить фігурна висока і симпатична дама, і звісно ж мій товариш не міг не звернути на неї свою увагу. Ви й самі прекрасно знаєте, як то воно буває. Хоч французи і хреново знають англійську, але дівчинка зрозуміла, що вона є предметом обговорення, і жеманно зауважила, що в неї є хлопець. Для Еври це було як масло в вогонь. Цитую мовою оригіналу: "I don't want fuck your boyfriend, I want fuck you!".

Я був стомлений як старий пес. Залишалось ще біля двох годин до першого трамвая, тож прийшлось сумлінно сидіти і чекати на станції разом з пацаватим дєдушкою, котрий напевне там провів усю ніч катаючись на ескалаторі і рівняючи спину, притулившись до стінки. Десь під шосту годину з'явились парубки, що дружно полягали на лавки і придрімували в очікуванні першого транспорту. Мене так боліли ноги, що я не міг вже дочекатись зустрічі зі своїм зручним ліжком, але, якби я знав, що буде далі, краще б мене до наступного дня хватанув параліч... Але це вже інша історія і нетелефонна розмова.

Про транспорт і студентську їдальню.

Сьогодні середа, а завтра, очевидно, неодмінно настане четвер... Вам не здається, що тут відчувається запах детермінізму?..А, ні, спокійно - це не детермінізм - це в сусідній кімнаті зразки "травлять". Отже, завтра четвер, а мене у четвер чомусь кожен тиждень болить голова, а в середу, я вже думаю про те, що вона в мене завтра буде боліти, а тому працювати не хочеться. Ех, яких тільки виправдань не знайде ледачий.. Отже, щоб розслабитись надрукую трішки своїх вражень.

Ви ще себе не запитали в чому звязок між транспортом і студентською їдальнею?..Ну для тих, хто запитав, відповідаю: зараз у Франції страйк - бастують студенти і транспортники, так що тоненька ниточка логіки з'єднує ці два поняття (в усякому випадку для мене).

Почну з їдальні. Про те, що вона тут є я здогадався з першого ж дня мого перебування у Франції по доволі однорідному потоку студентів різних кольорів і відтінків десь о 12 годині дня в сторону будівлі під написом "Restaurant universitaire". Правда піти туди сам я не ризикнув, бо як сказав мені науковий: "ми у Франції, тут усе може бути" (він зокрема мав на увазі ціну за прийом у лікаря). Пощастило мені туди потрапити лише через пять чи шість тижнів мого перебування тут. Один однокамерник (говіркий чорнявий хлопчина) каже, мол, ходи їсти. Але я відморозився, сказавши, що я його проведу, але тільки до кафе, а далі піду їсти додому (від офісу до кафе хвилини три йти і від кафе додому мені стільки ж). Не знаю у кого він брав курси гіпнозу, в Кашпіровського чи циган, але він стільки багато балакав, що ненароком я такі потрапив в середину кафе. Далі пручатись вже не було сенсу, тому мені прийшлось виложити 15 € за псевдокредитну картку, яку мені тут же видала приємна жіночка на рісепшені після того, як я їй дав своє посвідчення студента і тупо щось промугикав на україно-французькій мові (бланк вона заповнила своєю рукою, бачучи, що з мене, як з кота сторож). Отже, після таких нехитрих операцій на моїй картці (очередній) з'явилось 12 € за які я можу тепер харчуватись в їдальні. А що буде коли закінчаться? - Що буде, що буде... нічо не буде - до ваших послуг автомат для поповнення картки - вставляєш справжню кредитку і псевдо кредитку і перекачуєш стільки, скільки треба, щоб нажертись. В традиціях кращого общєпіта ти можеш при пересуванні до бажаного місця посадки набирати собі на рознос чого хочеш (вибір звичайно не пятизіркового ресторану, але досить непогано). Ітак, до фінішу залишилось якихось пятнадцять секунд, остання перепона - касир, подаєш карточку і voilà, ти на місці. Квитанція показала, що за 2 шматки смаженого балика, рис і 2 десерти з каточки знято 2.80, якби ж я туди потрапив, як "фізична" особа, а не студент, то буржуї відрахували б більше 5 євротугриків.

О, як я пожалкував, коли почав трапезу, про те, що в Конго не чули прислів'я "Когда я ем - я глух и нем". Мій напарник встигав не тільки закидувати в рот шматки риби, але ще й увесь час безперестанку говорити. Причому статистичний аналіз його лексики показав здоровенні піки на слові "girl", а також спорідненому до "girl" слові "fuck". Хлопчина то він прикольний, але не треба ж вже так сильно зациклюватись. Доречі, ніколи б не подумав, що у французькій їдальні буду їсти ту саму кашу, що й в незабутній армійській - перловку. Треба, правда, нележне віддати французьким поварихам - каша була в них безумовно краща ніж в Десні, ну i звісно не треба було стояти на плацу в двохгодинній черзі ;) .

Окрім каші, належне також треба віддати французьким дівчатам. Не знаю звідки у нашого бувшого викладача релігієзнавства інформація про те, що в Європі нема гарних жінок - може він милувався блідолиціми англійськими красунями чи німецькими фрейлінами з червоним від пива фейсом, але з моїх спостережень дівчата Франції ні чим не поступаються українським. Вся ця балаканина на рахунок інквізиції, що спалила увесь привабливий жіночий контингент - не більше ніж легенда. Наші дівчата так приваблюють іноземців, очевидно, через те, що просто дешево коштують і продаються без торгу... Отака правда життя... Звісно, красунь на будь який смак і колір можна зустріти і в транспорті, про котрий, власне, і наступна частина.

Містечко Руан за українськими мірками (як, напервне і за французькими) невелике - маштабу Хмельницького. Прицьому тут успішно працює метро-трамвай, три рейси спецавтобусів під назвою ТЕОР і купа звичайних автобусів. Поглянути на картинки і почитати про систему маршрутів можна почитати тут. Що вам казати, в плані якості транспорту і ціни (щоправда) нам до Європи ще далеко навіть у Києві. На кожній зупинці стоїть електронна системa по продажу білетів - піходиш кидаєш монетки і клацаєш кнопочку з відповідним замовленням (ні, дівчат на ніч не пропонують!) - тут різної ємності і категорії для студентів, пенсіонерів, "для жаждущіх, плєнєнних, добродеющіх" і т.д. Квиточок коштує 1.40€ (якщо на 10 разів то 10.70€ - налітай - ХАЛЯВА!) з ним можна по місту на будь-яких видах транспорту мандрувати протягом години. Щоб відміряти час у вагонах метро, ТЕОРах і автобусах стоять спеціальні компостери з годинниками - пхнув квиточок, апаратік його пожував і виплюнув з надрукованим часом компостування. Хоч контролерів тут я не бачив, але народ слухняно при вході шикується в чергу і компостує. Доречі, оті установки, що продають білети на зупинках мають гучномовці (зрозуміло, що ні про які кіоски з пивом і цигарками нема й мови - тут їх ніде нема) і монітори, на котрих написано через скільки (з точністю до секунд) очікувати потяг (автобус). Отака вона загниваюча демократія...

Про дороги ще пару слів. Зрозуміло, що якість автомобільних доріг можна сказати ідеальна (цікаво, що в місті французи навіть намагаються колір асфальту трошки веселішим зробити - зелений, червоний). Але найбільше мені впала в око кількість велосипедних доріжок - вони тут просто усюди! І це при тому, що вдома я їх бачив лише в книжечці з правил дорожнього руху. А трамвайні колії проходять не по засраному асфальту, а по гарно обстриженому газону - якось обовязково зфотографую!

Ой, інколи так і хочеться спитати: "Ну чому у них усе є і гарне, а в нас через одне і гівно?". Ну, але це з розряду питань "мамо, чому я урод?"...

Єдине, що у них нема - таксі (чи то воно дороге?) і тому, мені, наприклад, проживаючому на околиці не можна піти на емо-паті, щоб повернутись годинки в три ночі.

Bonjour, bonsoir et bon matin.

Гнєздо, гнєздо, - я дупло як слишимость? Польот проходіт нормально вхожу в туманность магній-ніобієвих сплавов...

Ніяк не можу звикнути до французької традиції здороватись. Ну, всякі там слова, нaведені в заголовку поста, я вже освоїв (і навіть більше), а от є один нюанс для мене ну зовсім незвичний...
Отже, чоловіки у Франції, як і у нас, зазвичай при зустрічі тиснуть один одному руки, але зовсім інша ситуація коли утворюється пара Ж-Ж, або ще гірше М-Ж. При цьому відбувається наступне дійство: люди стають один навпроти одного, притискаються щоками і під вухо своєму візаві голосно причмокують, не торкаючись губами сусіда! і так по разу на щоку.

Я ж, звикши з дівчатами восновному перекидатись фразою типу "привіт, лахудра!" (ну це залежить від дівчини), забуваю зазвичай проводити ритуал імітації поцілунка...
Цікаво було буквально вчора дивитись, як дівчина направляючись по коридору різко додала кривизни своїй траекторії в моєму напрямку, я ж набрав в свою чергу таку шалену швидкість, що вона від мене за рахунок еффекта Допплера встигла почути лише "bonjour" на три тони нижче звичайного. Щоправда, потім я зрозумів, що то була помилка, бо з такою дівчиною можна і не імітувати...
Ще прикольний був випадок, коли я сидів в кафе, а напроти мене бувша однокурсниця Макарця (вона тут вже давно працює і живе). Ми з нею і ще де з ким спілкувались. Тут збоку (в нас би сказали "безпардонно") підходить француз, котрого пані не помічає, бо дивиться на співрозмовників. Мосьє почекав хвильку, зрозумів, що так він може простояти довго i взяв просто за плече майже дьорнув мадам, щоб відповідним чином провести ритуал псевдоцілування.

Ще один епіграф "Так ось, який ти - французький поцілунок!.."

Яке ж було моє здивування, коли мене переселили у нову робочу кімнату і чуваки (Алі, Абдель, Халід, Ануар...) почали так само цілуватись... я сиджу і думаю: "Ну все, тре приймать іслам... зараз будуть цілувати...". Щоправда, мене пронесло - це вони так між собою полюбовно - очевидно після довгої розлуки скучили один за одним.

Тут доктор (єдиний в наших суміжних кімнатах доктор) Халід намагався мені сказать "Салам алейкум", але я думаю шановним треба нагадать про чудодійні властивості українськойі землі з ассиміляції і про те, як турки Європою ставали під проводом запорізьких козаків (ну і українських полонянок, на жаль).

Parlez-vous de français?

Під кінець дня все ж не витримав і вирішив написати трішки про китайців і французьку мову.

Багато з вас уже чув про моє перше відвідування уроків... Ну, але повторюсь: приходжу я торжественно (майже з піонерським галстуком і відповідним запалом в душі) на перше заняття з французької мови і бачу, що попав в монголо-індуське іго з головним вождем, очевидно, з Конго (чорнявий хлопчина). Значить ці 15 китайців, серед котрих було навіть 2 дівчини (прівет-Мамєд ;) )достали як один електронні кишенькові перекладачі (усі однакові) ну і завмерли в очікуванні... Викладач, чорношкірий, років не знаю скільки, в гарному коричневому костюмі з рожевою (точно як у мене) сорочкою і жовтою краваткою розпочав урок зі звичного "Бон. Алорс...". далі було цікавіше: мало того, що він за все заняття не сказав ні літери англійською, так ще півуроку мучив мене і китайців швидким повторюванням фрази "je veux et j'exige" (зміст фрази я взнав вже дома зі словника). Самим драматичим виявилось те, що китайці говорили французькою чуть нe як китайською... Спробуйте стати на моє місце і відчуйте весь смак ситуації!

У звязку з вихідними наступне заняття відбулось лише через два тижні, а саме сьогодні... Ви знаєте, десь на середині уроку в мене було таке відчуття, що я розумію французьку... очевидно глюк, скоро почну розуміти китайську. Доречі сьогодні нам теж дали скороговорку "Un chasseur sachant chasser sans son chient est un bon chasseur " - спробуйте швидко почитати з урахуванням того, що "ch" читається як "ш". Ага! А я це разів 20 повторив з підкрикуванням викладача під вухом: "Алєзі, алєзі, алєзі!" і розмахуванням ним руками, а поряд те саме кричать 15 китайців.

Про французьку мову у мене взагалі враження особливе... Ну не може це бути мова кохання, якщо в ній є такі слова, як "pain perdu", "huil", "huit"... (правда у виправдання французам тре зауважити, що буква "h" у французькій мові не читається), абсолютно безвідповідально повсякденно вживане слово "sortir" (виявляється це просто дієслово "виходити") ну і так далі.

Крім того, я почав ще сильніше поважати наших панів Кирила і Мефодія: слава Богу, вони не допустили такої анархії в українскій мові, яка є при написанні французьких слів: ну ви тільки подумайте, слово яке пишеться як "beaucoup" читається просто "боку" (да-да, те саме "Мерсі боку"), я вже не кажу про слово "eau", яке коли вимовляєш, то повинен встромити усі три літери в один звук (можете собі уявити, як це звучить). Прикладів море, тільки копни і отримаєш слово, що в нашій мові могло б сміливо служити за нецензурний звук з туалету від переївшого депутата чи перепившого студента.

Ну і на останок. Вчора лазив по словнику з англійської мови, бо ця мова в мене хромає трішки менше ніж французька і знайшов цікавий вираз: "to go round". Цікаве в нього значення: окрім очевидного "ходити по колу" і "крутитись" воно означає... "вистачити на всіх" - ага, ось де етимологія російської фрази "пошла по кругу" (чи то пляшка чи то дівчина...)

Repas entre doctorants jeudi 20h "au temps des cerises"

..фух, добре! просвітив свого наукового керівника в плані магнієвих сплавів і теорії зародження та росту, тепер і за вашу культуру пора взятись, шановні відвідувачі журналу "Тим кому..." (замість трьох крапок вставте, що кому підходить).

Вчора було свято. Ми усією компанією докторантів (аспірантів по-нашому) і постдоків ходили у ресторан. Особливостей ніяких не було - бухалово як бухалово, правда без мордобоя і матюків(мало тут колориту в цьому плані).

Отже, сама вечеря: ресторан виявився з напрямом на сирні страви, тож основою меню, запропонованого нам, було так зване Фондю (Fondù). Розказую: приноситься невеличкий тазік з масою білого кольору (потім виявилось, що це сир) і ставиться на наперед заготовлений примус. Подаються довгі вилки типу як у Нептуна і шматками нарізаний хліб (або варена картопля, або яблука(!) - в залежності від Фондю). Оце, значить, сир булькає, а ти береш хлібчик на вилочку і намотуєш. В кінці, коли усі усе з'їдять - дають грушеву горілку (грам двадцять, дуже схоже на дюшес), щоб цей сир не став у животі комом (очевидно преценденти були...). Ну зрозуміло, що без винця не обійшлося; але найбільше мене вразив сідр - ніколи не пив і чомусь пригадав вовка з "Ну, погоди!" - гарна штука. А от Фондю мене не вразив - сир як сир, тіки теплий і рідкий. А попробував Нормандського з яблучком (скомуніздив у чудного сусіда справа по імені Джонатан), то взагалі розлюбив те Фондю.

Ще там була цікава страва у меню "pain perdu", але пожалів здоровя її замовлять.

P.S. Цікаво було на виході ставати в чергу (бо нас там було чоловік 20) і тикати банківські картки у апаратік, щоб розплатитись (у нас, наскіки я ще памятаю, витягують на виході останню пачку готівки і з криком "Помірать так с музикой!" заказують ящик шампанського).

Про щось своє

... від нема що робити (це такий кумедний жарт) лазив по сайту програмки під назвою "Gnuplot" і натикнувся на наступний link.

Ну що! даєш народу порнографію в інеті у векторному вигляді по 75 базових точок кубічного сплайну на орган!!! Щоб кожна порядна людина змогла збільшити будь-яку деталь без втрати якості! ну скіки можа дивитись ці напівякісні jpeg-малюнки?
...от у PhysRev з малюнками все гарно - нормальні епс, а от зміст не завжди радує око.

P.S. Так, і щодо Gnuplot: кидайте ви свої мепли, матлаби і оріджіни - всі переходим на цю чудову штуку, дарма, що вона консольна, зате якість гарна і it's free!

Кристаллографiя

Оце прийшов сьогодні науковий і питає чи я шукав у інтернеті народ, який займається магнієвими сплавами (уявляєте масштаб трагедії...). я то шукав, але це всеодно, що шукати свого верблюда у бедуінів: купа статей, інститутів, народу. А його цікавлять саме універсітети: Англія, Австралія, Канада ну і все таке, щоб не конкурувати з народом. Ну і думає, що оце прям розкажуть вони з розгону чим там займаються - короче гібле діло: половину, як завжди, викинутого гуглом причисляєм автоматично в отстой, а друга половина, як водиться - платні послуги. Короче поробив я цієї марудної роботи та й думаю: "зафігарю я пост"...

Але пост, не про це, а про кристалографію. Так от, волею долі, приходиться мені її потроху вивчати, бо в цих твердих розчинах на кожному кроці зявляється херня типу (100)||(1-210) або ще гірше mmm, і хер просциш зі змісту статті шо воно таке (про зміст статей - то окрема розмова, як каже Бокоч "90 відсотків з них людину тільки калічать").

Так от, узяв я книжку Ашкрофта і Мерміна по твердому тілу і давай читати хоч основи. Дуже солідна книжка у двох томах, велика подяка авторам, якщо вони читають це повідомлення. Там я знайшов і про індекси Міллера і про оте ммм, але всеодно не можу додуплити: ну чому у гексагональної гратки у трьохвимірному просторі 4 індекси Міллера, а не три??? (прим. авт. - індекс Міллера, це координати деякого вектора, нормального до кристалічної площини, відповідно у 3-d їх мало би бути три...)

Поліз я за відповіддю до книжки з кристалографії, котра знаходилась у нас у буфеті. Читаю: "if this third axis is ignored, then, in general, the indices of planes equivalent by the 3-fold axis display no obvious relationship[...] for this reason the three coplanar axes are castomarily used in the hexagonal system". Що воно значить? - пес його знає, але автор наводить гарні малюночки і пише, що третій індекс з чотирьох такі лінійно залежний від перших двох і дорівнює їх сумі з оберненим знаком ("ну то на кой хер он нужен???" - кричить моя душа мінімаліста-теоретика)! Ну я на автора книги не став ображатись, бо прочитав : "Мартін Бюргер, професор мінералогії і кристалографії", а iщe раніше знайшов у Ашкрофта: "Кристаллографы переворачивают всю проблему с ног на голову и определяют индексы Миллера как набор не имеющих общего множителя целых чисел, которые обратно пропорциональны длинам отрезков, отсекаемых кристалической плоскостью на осях кристалла"(генiaльно), так шо це нормально.

Намагався тактовно задати це питання Сергію Бокочу за чашечкою чаю у обідню перерву, але він почухав те місце, де у нього має буть лисина (якщо буде так працювати то до лисини може не дотягнути) і каже: "Ну да, у гексагональній чотири - це кристалографія..."

Короче й досі не знаю в чому ж там справа, а тут ще ці точкові групи і позначення типу D019... Краще Кона і Шема почитаю... Хоча там теж не все гладко...

Завершуючи цей критичний пост, хочу ше додати фразу панів Ашкрофта і Мерміна на десерт: "Подобно человеческим недостаткам, дефекты в кристаллах бесконечно многообразны, многие из них скучны и тягосны, но некоторые весьма привлекательны.". Отак тре писати книжки з фізики!


P. S. Если вы на этой странице нашли опечатку или ошибку, то выделите текст, откройте тетрадь и запишите, что так делать не надо...

Кулінарні проколи

Bonjour à tous!
Ось сьогодні тільки середа, а працювати ну зовсім не хочетьсья - це певно передчуття завтрашньої вечірки, про яку я розповім в наступному пості.

Brrr... Щойно повернувся з семинару по Atom Probe - цікаво, але не зрозуміло, бо по французьки. А тому продовжу писати про своє.

Iтак, чим харчуються фрацузи?.. Впринципі разючих відмінностей нема, але є пару деталей: вони майже не п'ють чаю (наприклад мій сусід), а тому в магазині вибір чаю разів у 5 менший ніж кави. Тут дофіга видів сиру - вони навіть пельмени ним начиняють і кажуть на них Равіолі (але моя німецька інтуіція підказує, шо тут приложились италійські мафіозі). Сусід мій харчується восновному тим же, чим герої п'єси Подерев'янського з нецензурною назвою "Піздец" (да простять мене інтелігенти, що зайдуть на цей блог), - макаронами, а також полюбляє свіже м'ясо - сире (заправить цибулькою и винним оцетом и хрумає, бідолага).

Нема тут гречки, пшеничної каші, манки и т.д. Є тіки негр на пачці рису (Uncle Benz) та усякі макарони. Ну і нарешті les pommes-de-terre (бульба по-нашому). Ну а вже до гарніру - бери шо хош: ото равлики, молюски, жаби (не бачив ше правда и не їв, сусід теж каже, шо не пробував)...

Тепер про проколи. Захотілось мені якось рибки скуштувать... J'ai allé au magasin... зайшов з протівогазом у відділ морепродуктів (їхні членистоногі, чи як їх там, смердять страшно), вибрав рибу, матюкнувся заготовленою наперед фразою по-французьки - и тьотя з посмішкою на обличчі и фразою "Merci, monsieur" відважила мені кусочок рибки (я побоявся спитати назву, та й воно б мені всеодно нічого не сказало). Запакувала (коли у нас так почнуть пакувати, тоді я вже скажу шо ми на півдороги до Європи) и віддала мені... Глянув я на ціну і від жадності чуть не впісявся - майже 5€!!! (це при тому, що праску я вчора купив за 8€...)

Риба зготовлена мною у микрохвильовій печі виявилась гідна своїх грошей... Але як, заповзятий українець, я вирішив залишити половинку напотім. Це було помилкове рішення... Чи то через те, що я її не поклав у морозилку, чи то через те, що я вирішив використати її лише через 3 дні, але риба почала неприємно пахнути, незважаючи на гарну буржуйську упаковку і 5€, яких вона мені коштувала. Боляче згадувати ще й те, що остаточно я виявив недоліки запаху лише після того, як почав її готувати... Короче, з урахуванням того, що у мене є страховка її можна було їсти, але боюсь тоді страховку отримала б, мабуть, моя мама.

Тепер про вчорашнє. Буквально вчора пішов у магазин и купив йогурт. Так зрадів - всього 1.77€ за 12(!) коробочок. Моє щастя продлилось до відкривання першої коробочки: виявляється французький йогурт без фруктів и зовсім не солодкий - ми таку штуку називаєм кефір.

Ну ото поки й усе. На черзі стаття про науку и ше дешо, але це вже завтра, певно. A bientot, mes amis!

Не купляйте дівки нут, нічего хорошего

Оце після робочого дня, помучивши ідеолога створення блогу (пана Мамедова), і не взнавши відповіді на питання, але взнавши, що розв'язок існує(!), вирішив я запостити ще одне повідомлення...
Отже, заходжу я якось у буржуйський магазин, купить поїсти... ходжу, значить, розглядаю - бо подивиться є на що. А хотілось мені майонезу... Але виявляється, що у буржуїв логіка нелінійна и вони його посунули в інший кінець магазину - біля масла соняшникового і чогось там ще...
Так от, заходячи на 4 коло по пошуку злощасного майонезу (бігав по традиції коло масла-смeтани) - я наштовхнувся... та не на нeгритоску (тут би не було нічого дивного), не перебивайте... а на зелений горошок з ліричною назвою "Notre jardin". Ну а поряд з горошком, знаходиться... таке жовтеньке, кругленьке... правильно - кукуруза... Узяв я того горошку и кукурузи.
Дня через 3 дійшла черга до кукурузи. Відкриваю, і відчуваю налом - смак говно, запах теж десь близько... Читаю - "pois chiset" (точно не пам'ятаю). Розтин (словник) показав, що ця гадость називається "нут". Tам ще інші були значення слова: типу "бідно и убого". Подумую дописати туди слово говняно...

Вступ до неквантової непертурбативної (pardon) неелектродинаміки

Отож, за вимогою світової спільноти (в обличчі Мамедова Сергія) починаеться цей цикл публікацій про моє перебування у лазурній Франції. По хорошому мені слід було б розпочати з моєї незабутньої подорожі автобусом, але за браком часу і сил (ну і крім того, чого обмежуватись подорожжю? тоді вже давай з самого початку "Були собі мама і тато..." ну і так далі по тексту) починаю свій життєвий опис з сьогоднішнього дня...
Взагалі я хотів почати опис з того як я прокидаюсь, іду в туалет... але, відчуваючи, що це зашкодить шаленій популярності блогу, обмежусь речами більш цікавими.
Отже, про що ці записки юного (як я собі комплімент забацав?) блогериста? Тут я буду залишати незвичні для радянького ока спостереження, фотографії цікавих (з моєї точки зору) місць, трохи буду матюкатись, інколи вставлятиму іноземні слова з метою практики французької мови (ну і взагалі у мене зріє концепція україно-російсько-французько-англійського суржику) та, короче описуватиму все так чи інакше пов'язане з моїм закордонним життям (ну, Лєна, зірочка, ну не прям усе...).
Отож, як казав Олег Скрипка "У bon voyage, любий друже"...