Кристаллографiя

Оце прийшов сьогодні науковий і питає чи я шукав у інтернеті народ, який займається магнієвими сплавами (уявляєте масштаб трагедії...). я то шукав, але це всеодно, що шукати свого верблюда у бедуінів: купа статей, інститутів, народу. А його цікавлять саме універсітети: Англія, Австралія, Канада ну і все таке, щоб не конкурувати з народом. Ну і думає, що оце прям розкажуть вони з розгону чим там займаються - короче гібле діло: половину, як завжди, викинутого гуглом причисляєм автоматично в отстой, а друга половина, як водиться - платні послуги. Короче поробив я цієї марудної роботи та й думаю: "зафігарю я пост"...

Але пост, не про це, а про кристалографію. Так от, волею долі, приходиться мені її потроху вивчати, бо в цих твердих розчинах на кожному кроці зявляється херня типу (100)||(1-210) або ще гірше mmm, і хер просциш зі змісту статті шо воно таке (про зміст статей - то окрема розмова, як каже Бокоч "90 відсотків з них людину тільки калічать").

Так от, узяв я книжку Ашкрофта і Мерміна по твердому тілу і давай читати хоч основи. Дуже солідна книжка у двох томах, велика подяка авторам, якщо вони читають це повідомлення. Там я знайшов і про індекси Міллера і про оте ммм, але всеодно не можу додуплити: ну чому у гексагональної гратки у трьохвимірному просторі 4 індекси Міллера, а не три??? (прим. авт. - індекс Міллера, це координати деякого вектора, нормального до кристалічної площини, відповідно у 3-d їх мало би бути три...)

Поліз я за відповіддю до книжки з кристалографії, котра знаходилась у нас у буфеті. Читаю: "if this third axis is ignored, then, in general, the indices of planes equivalent by the 3-fold axis display no obvious relationship[...] for this reason the three coplanar axes are castomarily used in the hexagonal system". Що воно значить? - пес його знає, але автор наводить гарні малюночки і пише, що третій індекс з чотирьох такі лінійно залежний від перших двох і дорівнює їх сумі з оберненим знаком ("ну то на кой хер он нужен???" - кричить моя душа мінімаліста-теоретика)! Ну я на автора книги не став ображатись, бо прочитав : "Мартін Бюргер, професор мінералогії і кристалографії", а iщe раніше знайшов у Ашкрофта: "Кристаллографы переворачивают всю проблему с ног на голову и определяют индексы Миллера как набор не имеющих общего множителя целых чисел, которые обратно пропорциональны длинам отрезков, отсекаемых кристалической плоскостью на осях кристалла"(генiaльно), так шо це нормально.

Намагався тактовно задати це питання Сергію Бокочу за чашечкою чаю у обідню перерву, але він почухав те місце, де у нього має буть лисина (якщо буде так працювати то до лисини може не дотягнути) і каже: "Ну да, у гексагональній чотири - це кристалографія..."

Короче й досі не знаю в чому ж там справа, а тут ще ці точкові групи і позначення типу D019... Краще Кона і Шема почитаю... Хоча там теж не все гладко...

Завершуючи цей критичний пост, хочу ше додати фразу панів Ашкрофта і Мерміна на десерт: "Подобно человеческим недостаткам, дефекты в кристаллах бесконечно многообразны, многие из них скучны и тягосны, но некоторые весьма привлекательны.". Отак тре писати книжки з фізики!


P. S. Если вы на этой странице нашли опечатку или ошибку, то выделите текст, откройте тетрадь и запишите, что так делать не надо...