Тільки знявши свою дупу з незатишного крісла літака, що приземлився в Парижі, я швиденько пересадив її в крісло машини і помчав у Бельгію. Якщо вам коли-небудь хтось скаже фразу типу: “будь-яке місто після Парижу вже ніколи не залишить в тебе стільки враженнь, скільки залишив Париж ”, не повірте йому і їдьте після Парижу ще, як мінімум, в Брюссель і побудьте там вночі на центральній площі. А якщо ви ще й любитель пива та шоколаду, то взагалі життя вам здасться піснею. Були б фінанси...
А взагалі я про те, що, якщо хто не знає, то Бельгія федеративна держава з двома найбільшими мовними групами — франкомовною і голандськомовною (фламандці). Якщо в Брюсселі всі жителі, здається, нормально говорять французькою, то вже за декілька десятків кілометрів у місті Брюгге не почуєш від місцевих жодного французького слова. Мало того, коли в знайомої в ресторані вирвалось французьке “merci”, дядечко, що нас обслуговував, підніс пальця до губ, прошипів і сказав, що тут не розмовляють французькою.
Так це я до того, що живу і чекаю, коли ж вже в районі Харкова чи хоча б Вінниці вусатий вуйко-офіціант, у відповідь на москальське “спасіба”, з виразним британським акцентом відповість “Sh-sh... We don't speak Russian here!”.
Отака я націоналістична потвора! бу-га-га
четвер, 3 вересня 2009 р.
Гопніки живіші за рок-н-ролл.
Проживши частину свого життя в рожевих мріях, а іншу її більшу (за кількістю вражень) частину у Франції, і спускаючись на землю тільки в святкові і вихідні дні, я думав, що гопніки вимерли як тупикова гілка еволюції ще за часів мого навчання у школі. Ан, ні!.. Перебуваючи на Батьківщині, я був неприємно здивований тим, що ця форма життя досі шукає своє місце під сонцем, змінивши штани “abbibas” на базарні джинси, а місця тусовок під пивними ларьками на нічні псевдоклуби. Причому, представлена вона як серед відвідувачів самого клубу так і... серед його працівників...
На танцмайданчику дьоргаються кінцівки дівчат і хлопчиків, MC кричить в такт і не в такт трансово-ритмічної музики одне-єдине слово “Охуенно”, ніч іде своєю чередою. Якби я палив, то вийшов би на вулицю затягнути цигарку, а так я просто вийшов на вулицю, склавши компанію особам, котрі палять. На вулиці зібралось чимало народу, очевидно не тільки для того, щоб пустити декілька хмарок диму, але й в очікуванні чогось цікавого. Не пройшло і десяти хвилин, як з виходу вискочила істота, що нагадувала ходінням на двох ногах людину, а по суті була ближчою до орангутанга в період парування, підбігла до компанії з восьми-десяти таких же обтяжених інтелектом осіб, швидко отрималоа від них по пиці і відкотилася назад. Через декілька хвилин та сама історія повторилась, тільки в цей раз герой отримав ще й ногами та впав головою до сходів. При цьому охорона клубу дивилась на це з-за скляних дверей, а восьмеро “храбреців” продовжували вовтузити лежачого на землі. Коли охоронець все таки вирішив вийти з засади, компанія відступила, а побитий, очевидно з приглушеними алкоголем відчуттями спромігся встати, чим від охоронця заслужив “Пошел на х.. отсюда” і стусана в спину у напрямку зупинки таксі. Хоробрі “воїни світла” продовжили б веселе випускання крові з носа п'яного ровесника і там, але за нього вступились декілька небайдужих людей (тут мені стало соромно, бо я не такий) на чолі з моєю знайомою і викликали людині швидку.
Думаю, не варто казати, що швидка не виправдала своєї назви, мало того — її прийшлось викликати двічі чи тричі. Тьотя, що вийшла з неї по приїзді, на п'яного не хотіла і дивитись, тим більше що він відмовлявся від допомоги, очевидно боячись чогось. Дяді, котрі приїхали з медсестрою з машини навіть не вийшли, і тільки наші наполегливі прохання змусили її засвітити запальничку(!!!) і побачити, що на голові в товариша купа закривавленого волосся. Нікого не виправдовуючи і не засуджуючи, я тільки задаю питання собі і давно мертвому Дарвіну, котрий запропонував фактор конкуренції всередині виду, як рушій майбутньої еволюції: якщо одна частина виду на планеті веде конкуренцію між собою за допомогою мозку, а інша (“по старінкє”) за допомогою міцного черепа і кількості однодумців в прайді, то котра все ж таки більш життєздатна?
На танцмайданчику дьоргаються кінцівки дівчат і хлопчиків, MC кричить в такт і не в такт трансово-ритмічної музики одне-єдине слово “Охуенно”, ніч іде своєю чередою. Якби я палив, то вийшов би на вулицю затягнути цигарку, а так я просто вийшов на вулицю, склавши компанію особам, котрі палять. На вулиці зібралось чимало народу, очевидно не тільки для того, щоб пустити декілька хмарок диму, але й в очікуванні чогось цікавого. Не пройшло і десяти хвилин, як з виходу вискочила істота, що нагадувала ходінням на двох ногах людину, а по суті була ближчою до орангутанга в період парування, підбігла до компанії з восьми-десяти таких же обтяжених інтелектом осіб, швидко отрималоа від них по пиці і відкотилася назад. Через декілька хвилин та сама історія повторилась, тільки в цей раз герой отримав ще й ногами та впав головою до сходів. При цьому охорона клубу дивилась на це з-за скляних дверей, а восьмеро “храбреців” продовжували вовтузити лежачого на землі. Коли охоронець все таки вирішив вийти з засади, компанія відступила, а побитий, очевидно з приглушеними алкоголем відчуттями спромігся встати, чим від охоронця заслужив “Пошел на х.. отсюда” і стусана в спину у напрямку зупинки таксі. Хоробрі “воїни світла” продовжили б веселе випускання крові з носа п'яного ровесника і там, але за нього вступились декілька небайдужих людей (тут мені стало соромно, бо я не такий) на чолі з моєю знайомою і викликали людині швидку.
Думаю, не варто казати, що швидка не виправдала своєї назви, мало того — її прийшлось викликати двічі чи тричі. Тьотя, що вийшла з неї по приїзді, на п'яного не хотіла і дивитись, тим більше що він відмовлявся від допомоги, очевидно боячись чогось. Дяді, котрі приїхали з медсестрою з машини навіть не вийшли, і тільки наші наполегливі прохання змусили її засвітити запальничку(!!!) і побачити, що на голові в товариша купа закривавленого волосся. Нікого не виправдовуючи і не засуджуючи, я тільки задаю питання собі і давно мертвому Дарвіну, котрий запропонував фактор конкуренції всередині виду, як рушій майбутньої еволюції: якщо одна частина виду на планеті веде конкуренцію між собою за допомогою мозку, а інша (“по старінкє”) за допомогою міцного черепа і кількості однодумців в прайді, то котра все ж таки більш життєздатна?
Підписатися на:
Дописи (Atom)