..фух, добре! просвітив свого наукового керівника в плані магнієвих сплавів і теорії зародження та росту, тепер і за вашу культуру пора взятись, шановні відвідувачі журналу "Тим кому..." (замість трьох крапок вставте, що кому підходить).
Вчора було свято. Ми усією компанією докторантів (аспірантів по-нашому) і постдоків ходили у ресторан. Особливостей ніяких не було - бухалово як бухалово, правда без мордобоя і матюків(мало тут колориту в цьому плані).
Отже, сама вечеря: ресторан виявився з напрямом на сирні страви, тож основою меню, запропонованого нам, було так зване Фондю (Fondù). Розказую: приноситься невеличкий тазік з масою білого кольору (потім виявилось, що це сир) і ставиться на наперед заготовлений примус. Подаються довгі вилки типу як у Нептуна і шматками нарізаний хліб (або варена картопля, або яблука(!) - в залежності від Фондю). Оце, значить, сир булькає, а ти береш хлібчик на вилочку і намотуєш. В кінці, коли усі усе з'їдять - дають грушеву горілку (грам двадцять, дуже схоже на дюшес), щоб цей сир не став у животі комом (очевидно преценденти були...). Ну зрозуміло, що без винця не обійшлося; але найбільше мене вразив сідр - ніколи не пив і чомусь пригадав вовка з "Ну, погоди!" - гарна штука. А от Фондю мене не вразив - сир як сир, тіки теплий і рідкий. А попробував Нормандського з яблучком (скомуніздив у чудного сусіда справа по імені Джонатан), то взагалі розлюбив те Фондю.
Ще там була цікава страва у меню "pain perdu", але пожалів здоровя її замовлять.
P.S. Цікаво було на виході ставати в чергу (бо нас там було чоловік 20) і тикати банківські картки у апаратік, щоб розплатитись (у нас, наскіки я ще памятаю, витягують на виході останню пачку готівки і з криком "Помірать так с музикой!" заказують ящик шампанського).
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар