Вибори президента 2014

Як виявилось, інколи реалізувати своє конституційне право значно важче, ніж виконати свій громадянський обов’язок.

Був на виборах тут - в Мілані. Не проголосував, бо хтось дуже погано вчив в школі математику. Отже, на вибори на нашій виборчій дільниці зареєструвалось 11000 чоловік. На видачу бюлетенів посадили людей за 9 столів. Задача запитує: якщо на кожного виборця член комісії витрачає, скажімо, 5 хвилин, скільки годин знадобиться, щоб проголосували усі? Може я щось не так порахував, але в мене вийшло більше 100 годин. Нагадаю, що виборчі дільниці були відкриті з 8.00 до 20.00...

З негативних моментів, він один: організація голосування. Навіть, якщо бюджетом чи чим іншим кількість членів виборчої комісії обмежувалась, все можна було б зробити значно приємніше. Починаючи від організації черги (цій елементарщині зі спеціальними стрічками, як в аеропорту, в нас ну ніяк не можуть навчитись) і закінчуючи людським інформуванням виборців в стометровій черзі. Я приїхав після обіду і простояв в черзі 5 годин! Лише о 6-й годині вечора з дільниці вийшла людина і попросила скласти список, щоб хоча б наперед взнати в комп’ютерній системі, до якого стола підходити. Якби це було зроблено вчасно, то, думаю, додаткових півтисячі голосів можна було б таким чином зібрати.

З позитивних моментів (він, власне теж один): люди! Так, аудиторія дуже специфічна, бо в Італії українська діаспора — це західна Україна. Але скільки ж там було українських прапорів та вишиванок, як люди в цій страшенній черзі співали пісні, як підбадьорювали один одного. Перед входом була штовханина (доволі серйозна), але загалом в черзі було дуже приємно і спокійно. Вразили люди, котрі купили пластикові стаканчики і воду і роздавали усім бажаючим в черзі. Вразила дівчинка, котра приїхала на мотоциклі під виборчу дільницю з синьо-жовтим паперовим ірокезом на шоломі :) Вразили 15 чи 20 автобусів, найнятих діаспорою, щоб довезти людей з віддалених районів. Вразили італійські чоловіки загорнені в прапори України, що терпляче чекали своїх дружин до переможного кінця.

Останні дві сотні людей разом зі мною о 20.00 запустили всередину, адже згідно закону, всі, хто до цього часу потрапив всередину, мають право проголосувати. Так, я не проголосував, вже будучи за крок від виборчої кабінки, бо ризикував запізнитись на останній потяг. Але якесь приємне почуття залишилось від побаченого. Все у нас буде добре!