Останні рубежі

З тих пір як я провів свої канікули в горах на лижах пройшло вже немало часу: на початку травня стукне два місяці. Щоправда, тільки недавно я натрапив на одне відкриття безпосередньо пов'язане з тими подіями. Але все по-порядку.

Отже, за два дні до кінця альпійських канікул обставини, погода, кислотно-лужний баланс організму і інші фактори настільки сильно провзаємодіяли, що я випив більше, ніж півпляшки кальвадосу, простіше кажучи “нажрався”. Остання обставина ніяк не завадила мені цього вечора досить непогано відіграти в “дурня”, але, щоправда, завадила прокинутись наступного ранку і піти кататись на лижах. Після обіду, трошки прийшовши до тями, я все ж став на лижі. Катання було недовгим... Буквально на першому під'їзді до висотного підйомника, не на самому небезпечному і крутому місці, я впав. На цьому моє катання в цей день (а, як виявилось потім, і взагалі на цей раз) закінчилось. Наступного дня, керований розумінням того, що канікули закінчуються і пропадають заплачені за абонент гроші, я ще раз спробував стати на лижі. Вистачило сил тільки на один спуск, та й то з необхідності повертатись в готель — нога боліла нестерпно.

Вже повернувшись в Руан і все ще відчуваючи біль в нозі (перших декілька днів після повернення ледве ходив), я через тиждень спробував грати в футбол. Не вийшло...

Через місяць після канікул, коли нога боліти не переставала, я почав трішки нервувати. Друзі переконали сходити до лікаря. Незважаючи на наявність пристойної страховки, бажання дзвонити лікарю і відкривати для себе переваги французької медицини з'явилось тільки через тиждень після остаточного рішення обстежитись.

Лікар-терапевт, до котрого я записався ще при оголошенні епідемії свинячого грипу, але в якого так ніколи і не був, має свій приймальний кабінет у себе в дома, працює сам (без медсестри) і бере з пацієнта по 22 євро за раз. Він оглянув ногу, поцікавився звідки такий акцент, витягнув із шухляди іншу ногу і замінив стару, сказав, що нема нічого страшного і це скоро пройде, виписав мазь, болезаспокійливі і відправив робити ультразвукове дослідження (УЗД) м'яза.

Тут я зроблю ремарку про те, що з 22 євро виплачених лікарю, 21 євро було мені повернуто страховкою раніше, ніж доктор встиг обміняти мій чек на готівку. За мазь з таблетками було заплачено 14 центів, а УЗД могло бути зроблене в будь-якій радіологічній клініці, яких, по-правді кажучи, тут неймовірна кількість і коштувало 3 євро.

Так от, УЗД не показало жодної аномалії, а ось контрольний рентгенівський знімок (який був зроблений за ініціативою доктора, що робив ультразвук) виявив перелом малої гомілкової кістки. Виявилось, що це не так страшно,як це звучить, адже увесь цей час я ходив, намагався грати в футбол і плавав в басейні. Коли розказав про це французам, з якими був на лижах, вони мене в своїх досьє занесли в список безнадійно хворих... на голову.