За свободу треба платити

Якщо хто раптом сподівався, що я тут буду зараз підіймати питання ціни російського газу для України, то він помилився. Насправді, мова буде йти про ту довгоочікувану подію, яку ми (з сусідом і його подругою довго чекали): я зняв в квартиру! Як казав Нео з "Матриці", повторюючи за відомим біблійним персонажем: "Свєршилось!". П'єрик подрузі невдовзі процитує Подерев'янського: "Я же тєбє говоріл, что єтот дєнь настанєт!.. ето будєт! А ти нє вєріла...", а я спокійно, забравши манатки, залишу їх у спокої, переставши гриміти посудом суботніми ранками (о першій дня...), і взагалі переставши спотворювати інтимну атмосферу своєю присутністю в домі.

Наскільки ж це все-таки була складна задача! Більше трьох місяців пошуків, розчарувань, візитів і дзвінків позаду. В чому ж була проблема? Здавалося б, у мене є гроші, в людей є квартири, які вони бажають здати в аренду, чому б не зробити одне одному приємно?.. Але ні! Бо гроші - не головне. Треба бути як мінімум,... французом! Проблема номер один: ти не можеш подзвонити власнику чи переговорити з агецією з нерухомості, бо не говориш французькою. Проблема номер два: пропозицій будинків на декількох (ми хотіли утрьох) непов'язаних родинними зв'язками співмешканців майже немає. Проблема номер три, найбільша: наявність грошей у людини не дає їй право зняти житло, адже за неї повинна поручитись інша людина, у котрої теоретично грошей іще більше. От в такій ситуації приходилось працювати.

Перша проблема вирішилась наступним чином: задовбавшись принижуватись, дивитись на невдоволені пики і клянчити у (досить близько знайомих!) французів п'ять хвилин для того, щоб вони з твого телефона подзвонили за номером з оголошення, я сам одного разу сів і подзвонив за п'ятьма номерами. Виявилось це не так вже й складно. Треба було раніше починати...

Друга проблема вирішилась простим трюком: ми відмовились від ідеї жити втрьох, адже складність задачі експоненційно зростала зі зростанням кількості українських(!) співмешканців.

З третьою проблемою взагалі вийшло цікаво. Тут я остаточно переконався в майже поголовній гамнистості французів. Отже, для того, щоб зняти будинок, людині потрібен гарант, котрий буде у разі неплатоспроможності першої виплачувати всі її борги. Звичайно, бути гарантом - певна відповідальність. Але так відверто по-жабоїдськи поводитись просто, як на мене, огидно. Справа в тому, що в по-нормальному гарантом міг би бути науковий керівник (яких у мене до речі аж два). Але після моєї скарги на ситуацію, що склалась (справа вся була не тільки в тому, що я хотів з'їхати з гуртожитка, але й у тому, що я повинен був це зробити, бо контракт мені не продовжували), наукові керівники тупо відмазались, фактично не давши жодного розв'язку. Після певних поневірянь, я знайшов на сайті свого банку сервіс, завдяки якому саме банк міг стати моїм гарантом. Після призначених двох зустрічей з директором відділення і моєї жахливої французької, мені сказали: "Так. Банк може бути Вашим гарантом, якщо у Вас є (увага!) гарант для банку..." Завіса. Правда, руки у мене опустились тільки до половини - я одразу пішов до наукового (до наукової йти не було сенсу, ажде під час попередньої такої розмови вона нахабно і тупо самоусунулась) і описав ситуацію. Він мені відповів, як зараз пам'ятаю: "There is strictly no problem!", мол, ти мене задовбав, я згоден бути гарантом для банку. Ура! Радість продовжилась трошки більше години. За цей час (можливо й після обговорень з кимось) науковий прийшов до мене з кислою "заточкою" і,в перекладі на стислу мову, сказав: "Це не моя проблема. Іди в сраку." Знову завіса, на цей раз вже, здавалось, остаточно.
Щоправда, на наступний день вдалося вирішити питання, завдяки тому, що я не повірив директрисі свого банку (котра, не знаючи, збрехала, що таке рішення не можливе для іноземців) і таки поїхав в спеціальну організацію, котра займається якраз тим, що буває гарантом для таких людей як я: котрі мають гроші, але в котрих нема батьків чи близьких друзів, що могли б за них поручитись. Це не був універсальний розв'язок, але для мене він спрацював.
Ось так. Після стількох місяців, не побоюсь цього слова, боротьби, у мене є майже абсолютно пуста квартира (ні ліжка, ні стола, ні стільців), але в центрі Руана і без сусідів(!), котрі вже останні дні псують мені нерви. Приїздіть у гості у кого є можливість. Спальний мішок і підстилку я вже купив.