Остановись мгновенье, ты прекрасно!

Жизнь надо прожить так,
чтобы остальным было мучительно
больно за ваши удачно прожитые годы.

Трошки хамський епіграф, але чомусь мені так сподобався, що я не зміг втриматись від спокуси і не помістити його перед цією публікацією. Тим більше, що десь глибоко в душі так би хотілось його реалізувати!..

Ох! Тільки сівши на прогулянковий катер, котрий мене забирав з острова, я пожалкував, що я не Фауст і не можу фразою з назви цього шматка творчості справді назавжди зупинити мить.
Хтось казав перед поїздкою, що ми їдемо в рай... Ну, не знаю, чи в справжньому раю читають по 7 з половиною годин лекцій з дифузійних фазових перетворень (французською мовою!) і чи подають там до столу в обід і на вечерю пляшечку вина, але однозначно там повинні бути море і пальми. І бажано, щоб вода була прозора-прозора, так щоб бачити на триметровій глибині зграйки риб, а після плавання і лежання на воді на руках не залишалось солі...

А ще, напевне, в рай не спізнюються... Неприємно все ж в таку відповідальну подорож заскакувати в вагон метро з незастібнутим ременем на штанах, в куртці на голому торсі та кросівках на босу ногу. Але на які тільки жертви не підеш, якщо хочеш хоч п'ять днів побувати в раю! ...серце аж вискакує з грудей, руки трясуться, а шкарпетки не хочуть одягатись на босі ноги, але всеодно є малесеньке відчуття щастя десь в області живота - "такі встиг!", дарма, що не та сорочка без запонок на рукавах теліпається в лівій руці, а окулярів нема ні від сонця ні від близькозорості. Рукава ж можна закотити по лікоть, а на лекціях сідати на перші ряди і емоційно жмуритись, роблячи вигляд, що розумієш кожне (кляте) французське слово.

Ні, все ж не кожне французське слово кляте! Тепер я в цьому впевнений так само, як і в тому, що "боги смерті також їдять... яблука". Ех, Матільда... краще б ти зі мною кидала монетку у воду, щоб повернутись туди разом...

В мире животных

Декілька місяців тому мій чорношкірий знайомий з'їхав зі своєї винайманої кімнати. Цікавого в тому не було б нічого, якби в тій квартирі окрім хазяйки та її дітей не жили ще кицька, собака (котрий на той момент більше розумів французьких слів, ніж я), два тхора незрозумілої породи і здоровелячий хамелеон у скляному тераріумі, що за словами того ж таки товариша рівно раз на два тижні страшно смердів. Крім того, він (товариш) стверджував, що хазяйка квартири виділила йому кімнату, бо хотіла щоб у неї до усього цього зоопарку в домі жила ще ручна мавпа... Напевно мавпі не сподобався вол'єр і, як самостійна тварина, вона невдовзі втекла.

І це, я вам скажу, не поодинокий випадок такої любові до тварин. Йдеш буває, задер голову, думаєш про щось величне і світле, а природа - вона така - під ногами. Тільки "хляп" і вже, так би мовити,вступив в продукти її життєдіяльності. Ну, то не сильно страшно - кажуть навіть гроші будуть водитись після таких процедур.

А от трохи моторошно стає, коли в одинадцять годин ночі в тебе під самісіньким вікном починають вити якісь перевертні. Перевертні - не перевертні, але коти були здоровелячі. Я розумію, що весна на дворі, але ж схаменіться! Він (кіт судячи по вухам і яйцям) тільки подасть голос, вона прямо як базарна баба "Ай-яй-яй-яй". Я не сміюсь, бо це було не смішно, а навіть дуже голосно і довго. Причому їх наглості не було меж: на мої прохання і вмовляння з вікна другого поверху реакції взагалі не було ніякої, а коли в них полетів стручок спаржевої квасолі з моєї вечері, то це відволікло їх лише на якусь мить.

Але досить про котів - у них любов, а коли любов, то навіть спаржева квасоля не допоможе. Але, як відомо, сама шалена любов - це у китайців і кроликів. Ну, китайцями зараз мало вже кого здивуєш, а от кроликів прямо неподалік від дороги і людських будинків я зовсім вчора не сподівався побачити.

Уявіть собі підвальну кицьку, котрій тулуб нижче пояса посипали дустом. Так так, підвальну - щоб там було побільше блохів, котрі будуть весело скакати усією дружною родиною в сторону, де дустом не сипали. Учора я був дустом, а блохами були зайці. Штук двадцять напевне! Навіть трійко мені в кадр попалися. А тут ще пару фоток пташок, котрі у мене отут під вікном кормляться і не тільки.

Експеримент руками теоретика

Так, безсумніву недаром пройшли мої 3 роки на кафедрі теоретичної фізики! Півлабораторії прийшло дивитись на витвір моєї передової наукової думки. Ну, тут з мене спрос маленький. Ніхто не просив мого наукового керівника іти у відпустку і строчити мені по три листа на день з цінними вказівками про те, що я маю зробити, протягом того часу, що він проводить із своєю дружиною. І ще ніхто не просив професора Лева на лекціях казати що, якщо нічого не можеш робити, то роби хоч щось. Повідомляю: цей принцип можна прикласти тільки в ідеальних умовах, тобто в просторі діяльності фізика-теоретика. В іншому випадку цілком імовірне пошкодження матеріальних цінностей і людські жертви.
Тепер по суті. Виявляється, що після виплавки, сплави потрібно ще певним чином термічно обробляти, для того щоб досягти найкращих механіко-фізичних властивостей. Для різних матеріалів ця процедура відбувається при різних температурах, тисках, часових параметрах і параметрах середовища.
Ну, магній, ну, горить, ну, і Бог з ним... (Хто не зрозумів - я маю справу з магнієвими сплавами). Короче, така невинна процедура, як solution heat treatment, метою якої є утворення однорідного розподілу атомів сплаву шляхом витримки при високій (відносно) температурі протягом певного часу, призвела до того, що я впевнився, що у кожній кімнаті з науковим обладнанням має бути велика червона кнопка для теоретика.

Так от, для магнію вищезгадану процедуру треба проводити в контрольованій атмосфері інертного газу, бо інакше, через сильну хімічну взаємодію з атмосферним киснем, отримаєте при п'ятиста сорока градусах Цельсія окис. Як виявилось, неконтрольована атмосфера - це не єдиний спосіб викинути зразок на смітник.

Шле мені листа той лівшиць - роби вже відпал... А в мене ще для solution heat treatment кіт не женився, бо газу немає... Ну, думаю, якщо партія сказала "Надо!", то члєни тихо мовчать і роблять своє діло. Газу нема - без газу! Завів якусь стареньку помпу фірми Alcatel, розігрів пічку, фіганув туди зразок в кварцевій трубці і пішов курити бамбук на 4 години...

Нє, ну про лампочку, спіраль якої випаровується у вакуумі, я знав, але ж не зразок, розміром з мізинець!
Через дві години після початку процедури, приходить до мене пані і питає, чи я навідувався до печі. "Ну..", - кажу, - "трошки чорне, але що то за копоть, я не знаю...".
Результат: при тискові в тисячу разів менший за атмосферний і температурі 540 градусів, мій зразок рівномірно розмазало по стінкам трубки і вона стала схожа на циліндричне дзеркало. А те, що залишилось від мого зразка, благополучно забулькотіло у воді і розчинилось...
Потім, ще була спроба відмити трубку за допомогою кислот, що викликало екзотермічну хімічну реакцію з усіма вибухаючими наслідками... Щоправда, це вже був не я. Я лише сьогодні пішов легесенько щіточкою і пральним порошком трубочку такі домив...
Щось оце мене така наука насторожує... То вибухи, то трубочки мити, то шліфувати, то різати кілограмові куски металу... Щоб оце на асєнізатора ненароком не перекваліфікуватись.

Словник наукового сленгу

1. Дрочити ppt - готувати презентацію;
2. Дрочити ppt собачою мовою - готувати презентацію неукраїнською.

автор - Б. С. М.
упорядник - Я.