Остановись мгновенье, ты прекрасно!

Жизнь надо прожить так,
чтобы остальным было мучительно
больно за ваши удачно прожитые годы.

Трошки хамський епіграф, але чомусь мені так сподобався, що я не зміг втриматись від спокуси і не помістити його перед цією публікацією. Тим більше, що десь глибоко в душі так би хотілось його реалізувати!..

Ох! Тільки сівши на прогулянковий катер, котрий мене забирав з острова, я пожалкував, що я не Фауст і не можу фразою з назви цього шматка творчості справді назавжди зупинити мить.
Хтось казав перед поїздкою, що ми їдемо в рай... Ну, не знаю, чи в справжньому раю читають по 7 з половиною годин лекцій з дифузійних фазових перетворень (французською мовою!) і чи подають там до столу в обід і на вечерю пляшечку вина, але однозначно там повинні бути море і пальми. І бажано, щоб вода була прозора-прозора, так щоб бачити на триметровій глибині зграйки риб, а після плавання і лежання на воді на руках не залишалось солі...

А ще, напевне, в рай не спізнюються... Неприємно все ж в таку відповідальну подорож заскакувати в вагон метро з незастібнутим ременем на штанах, в куртці на голому торсі та кросівках на босу ногу. Але на які тільки жертви не підеш, якщо хочеш хоч п'ять днів побувати в раю! ...серце аж вискакує з грудей, руки трясуться, а шкарпетки не хочуть одягатись на босі ноги, але всеодно є малесеньке відчуття щастя десь в області живота - "такі встиг!", дарма, що не та сорочка без запонок на рукавах теліпається в лівій руці, а окулярів нема ні від сонця ні від близькозорості. Рукава ж можна закотити по лікоть, а на лекціях сідати на перші ряди і емоційно жмуритись, роблячи вигляд, що розумієш кожне (кляте) французське слово.

Ні, все ж не кожне французське слово кляте! Тепер я в цьому впевнений так само, як і в тому, що "боги смерті також їдять... яблука". Ех, Матільда... краще б ти зі мною кидала монетку у воду, щоб повернутись туди разом...