пʼятниця, 9 травня 2008 р.

В мире животных

Декілька місяців тому мій чорношкірий знайомий з'їхав зі своєї винайманої кімнати. Цікавого в тому не було б нічого, якби в тій квартирі окрім хазяйки та її дітей не жили ще кицька, собака (котрий на той момент більше розумів французьких слів, ніж я), два тхора незрозумілої породи і здоровелячий хамелеон у скляному тераріумі, що за словами того ж таки товариша рівно раз на два тижні страшно смердів. Крім того, він (товариш) стверджував, що хазяйка квартири виділила йому кімнату, бо хотіла щоб у неї до усього цього зоопарку в домі жила ще ручна мавпа... Напевно мавпі не сподобався вол'єр і, як самостійна тварина, вона невдовзі втекла.
І це, я вам скажу, не поодинокий випадок такої любові до тварин. Йдеш буває, задер голову, думаєш про щось величне і світле, а природа - вона така - під ногами. Тільки "хляп" і вже, так би мовити,вступив в продукти її життєдіяльності. Ну, то не сильно страшно - кажуть навіть гроші будуть водитись після таких процедур.
А от трохи моторошно стає, коли в одинадцять годин ночі в тебе під самісіньким вікном починають вити якісь перевертні. Перевертні - не перевертні, але коти були здоровелячі. Я розумію, що весна на дворі, але ж схаменіться! Він (кіт судячи по вухам і яйцям) тільки подасть голос, вона прямо як базарна баба "Ай-яй-яй-яй". Я не сміюсь, бо це було не смішно, а н
авіть дуже голосно і довго. Причому їх наглості не було меж: на мої прохання і вмовляння з вікна другого поверху реакції взагалі не було ніякої, а коли в них полетів стручок спаржевої квасолі з моєї вечері, то це відволікло їх лише на якусь мить.
Але досить про котів - у них любов, а коли любов, то навіть спаржева квасоля не допоможе. Але, як відомо, сама шалена любов - це у китайців і кроликів. Ну, китайцями зараз мало вже кого здивуєш, а от кроликів прямо неподалік від дороги і людських будинків я зовсім вчора не сподівався побачити.
Уявіть собі підвальну кицьку, ко
трій тулуб нижче пояса посипали дустом. Так так, підвальну - щоб там було побільше блохів, котрі будуть весело скакати усією дружною родиною в сторону, де дустом не сипали. Учора я був дустом, а блохами були зайці. Штук двадцять напевне! Навіть трійко мені в кадр попалися. А тут ще пару фоток пташок, котрі у мене отут під вікном кормляться і не тільки.

Немає коментарів: