Я літав

Воістину салат зі свіжих овочів з обов'язковою наявністю у його складі червоного болгарського перцю творить дива... Може то і грушевий сідр дав про себе знати, але після дибільного робочого дня, спілкування з "любими" науковими керівниками, жахливої погоди за вікном з'явилось бажання щось нацарапати на блозі.

Ось я повернувся з рідної неньки України і можу написати враження від першої свідомої подорожі літаком туди і назад (прямо, як про Більбо Беггінса). Особливо веселих чи цікавих штук зі мною не трапилось, але загальне враження непогане. Цікаво було порівняти наш сервіс в аеропортах і французький. У французів, що б ти не робив: проходив паспортний контроль, реєструвався, просто любувався фігурою стюардеси в скло ілюмінатора - завжди тобі "бонжур" і "мерсі". Наші ж зустрічальники-проводжальники у військовій формі можуть хіба зкорчити неприємну мармизу і допитуватись тебе звідки ти приїхав, незважаючи на те, що у віконце ти просунув український паспорт.

Дуже приємне враження справив на мене аеропорт Шарля де Голя. Здоровенний... страшне діло. Але загубитись майже не можливо - усюди вказівники, схеми або люди, готові допомогти. Все чисте і туалети безкоштовні. Вночі тихенько, як у моргу. Благодать і люди відпочивають прямо посеред численних холів і коридорів. Ніхто не ганяє і не верещить прибиральниця... Європа...

У Борисполі ж протилежна картина - море народу, вказівники розставлені так, що по ним зручно тільки губитись (хоч аеропорт незрівнянно менших за паризький), написані то російською, то українською, стандартні совдеповські черги на реєстрацію, паспортний контроль і таке інше... Азія...

Спаведливості заради треба сказати, що, якби не ця "азія", то очевидно, що ваш покірний слуга запізнився б на літак. Бо, проспавши потяг, в 4 години ранку, при залишившихся семи годинах до відльоту і трьохстах п'ятдесяти кілометрах до аеропорта у Франції Вам навряд чи вдалося б позапланово виїхати з провінційного міста і бути в столиці вчасно... А мені, слава Богу, вдалось!

Потім були чотири з половиною години на маршрутці до залізничного вокзалу в Києві, півгодини звідти до Борисполя, три години літаком до Парижу, хвилина на дивному "безпілотному" трамваї в аеропорту, півгодини на паризькій електричці і метро, півтори години на швидкісному експересі до Руана і сорок хвилин до місця проживання на трамваї. Фух! Залишилось тільки розпакувати сумку і випити з сусідом привезеної горілки, закусивши сальцем і домашніми маринованими огірками. Гейм овер. Продовжуєм імітувати бурну зацікавленність фізикою.