В очікуванні

Чпок. "Добрий вєчєр!" - , як казав один ввічливий лось з відомого анекдота. І дарма, що він був (чи то досі десь є) нетрадиційної сексуальної орієнтації. Ми ж бо Європа: демократія і плюралізм, ну і ще пару усіляких побічних "ізмів": нам абсолютно начхати на те, що сусід-пасажир сморкається на весь вагон, ще й так, що вуха закладає секунд на 10, ну, і зрозуміло, що ми не будемо робити зауваження гоповитому пацанчику, що врубив музику на своєму новому мп3 плеєрі (та так, що його чує півкварталу), щоб показати усій людській спільноті, який він "нелох", а заодно, привернути увагу сусідніх дівчаток, що цнотно хіхікають конячим реготом і не можуть нарадуватись від того, що такий - на все пгт парубок - робить їм недвозначні жести (непобоюсь цього слова) членами свого тіла.

Але пост не про те. Це так... щось навіяло, старе і нове. Самотність дається взнаки. І не скажу, що сильно страждаю - досить комфортно себе почуваю, але хотілось би більше спілкування. А, якщо не спілкування, то хоча б просто знати, що поруч є люди. Так, так. Я знаходжусь в студмістечку, але людей тут нема! Усі пішли на фронт! ...тобто навпаки - на заслужений відпочинок.

Вчора була гарна погода, а сьогодні, як у мішку - все сіре і непривітне (тільки горобці, котрих підгодовує під моїм вікном адміністратор гуртожитку безтурботно цвірінькають, причому без французького картавого "р"). Дивлюсь крізь скло - як на цвинтарі, причому на цвинтарі вночі і десь в ніч на 1 січня - ні душі (скоріше ні тіла).

Знаючи, що сьогодні католицьке Різдво, я ще учора намірявся з"їздити в центр міста та провіятись. Їхати зранку, я подумав, немає сенсу, а під вечір народ проснеться, розрухається і буде якесь цікаве дійство за участю слонів і дідуся Панаса. Отут проявилась моя хиба в знаннях способів відмічання релігійних свят у західних європейців (а може тіки у французів).

"Всі вмерли, а хто лишився, той вже сховався і не вилізе ні за які гроші зі схованки" - отака єдина спала мені думка, коли я опинився на березі Сєни, тобто у самому центрі Руана. Ну і правда: що робити на дворі, коли усі бутіки, магазини і ресторани (і навіть арабські кебаби) зачинені? Ну не стати ж посеред площі коло Notre Dame de Rouen і не пальнути ж пробкою з під шампанського в небо, а потім ходити по близьким і знайомим колядувати, співати пісень і просто веселитись у компанії друзів... Та яке там...: улюблений магазин взуття зачинено - нема сенсу навіть носа на двір показати.

Отож, я повернувся додому сів знову поряд зі своєм електронним другом і намагаюсь з нього зробити свою мрію, ну чи щось подібне. Він не чинить супротиву, не зважаючи на те, що я за останні 3 дні на ньому 4 рази переставляв Лінукс, усіляко мучив і перезавантажував. Тепер сиджу: музика грає, розкладка українська є, система сама обновилась - сам собі подобаюсь (і підозрюю, що своєму лаптопу теж...). А тому, можна з чистою совістю лягати спати , щоб зранку прокинутись і зрозуміти, що до Нового року залишилось 6 днів, а це свято (є сподівання) я проведу не менш яскраво ніж минулого року.

Добраніч.