Зебра

Ну що, дорогенькі мої, дочекались мене уже і в цю піздню пору, можна сказати, в онлайні? Хто не знає, то у нас тут вже десята година вечора, а у вас, очевидно, одинадцята. А це означає, що пишу я свої французькі історії не з лабораторії, як зазвичай, а з іншого місця... так, з власного компютера!
Ох, і епопея ж була з цим компом... Ну зара, все попорядку, щоб ти, шановний, ненароком не збився з думки.
Так от, ще тільки заїхавши в свої апартаменти, я помітив поряд з електричними розетками Ethernet-розетку. Коли мені сусід ще й сказав, що інтернет в гуртожитку нахаляву - самі розумієте, як у мене усе збурилось всередині: навіть, незважаючи на моє німецьке прізвище, одразу пригадались прислів'я про солодкий оцет та хлорку, що, як сир, коли нахаляву.
Залишалось питання за малим - комп'ютер! Ну, якби я залишився навчатись у Києві, певне, це питання так і залишилось би без відповіді. Але я тут, і, слава Богу, можу дозволити собі таку маленьку "шалость", як комп'ютер.

Виявилось, що гроші необхідна, але не достатня умова одержання заповітного компютера. На цьому шляху з'являлись перепони одна за одною, про які я навіть не міг подумати. Для початку мені потрібно було визначитись, що я хочу(ой, яка нелегка задача, за наявності вибору), а потім, де це можна взяти. Ну з першою задачею мені визначитись допоміг одних з читачів цього блогу, за що йому і подяка, а з другою, допомогли мої північно-африканські друзі. Ох, як я хотів одразу зробити замовлення, тільки-но побачивши сайт інтернет-магазину (інколи так буває - ну так сильно хочеться, а на кожному кроці тoбі під ноги кидають щось слизьке)! Діло було з пятниці на суботу, в пятницю ще не було визначеності, а в суботу виявилось, що треба мати телефон, щоб зробити замовлення, ну і ще там декілька тонкостей. Із скрипом зубів вирішив зачекати до понеділка... Якби у мене був вибір, то я б сказав, що це була помилка, бо наступний тиждень виявився прямo такі "чорним". В понеділок я не замовив ніфіга, бо виявилось, що моя банківська картка не підходить для оплати через інтернет. В вівторок дві події із знаком мінус: я не зробив медогляду, бо кляті жабоїди щось намудрили з документами і я в їхньому радіологічному центрі тужився і приймав свої пологи з французької мови, щоб зрозуміти в чому проблема, ну і, крім того, в цей день не обрали прем'єр-міністра. В середу замінив я свою банківську картку (так і не зрозумівши, нащо мені давали те лайно, якщо можна було одразу дати цю), але настрою це не додало, бо цілий день потім сидів в інтернеті у пошуках залежності параметрів гратки магнію від концентрації іттрію та ніодиму - так нічого і не найшов (як я це не люблю!..). В четвер замовив нарешті компютер і тепер завмер в очікуванні. Чекати прийшлось недовго: вже в пятницю ввечері виявив, що за комп з рахунку зняли рівно в 2 рази більше грошей, ніж було в заявці. З горя в суботу пішов на нічні гуляння, які мені теж не принесли задоволення. Прийшовши в 6 ранку пішки з центра (годину топали) завалився спати, щоб не накликати ще яких неприємностей.
І що ви собі думаєте? Такі да: в понеділок ніби все устаканилось (тьху, тьху, щоб не наврочити). Комп ввечері привезли, гроші теж сказали повернуть, параметер гратки найшов (правда тільки для іттрію), сьогодні Тимошенко такі дала прикурити "проффесору", він же в свою чергу дав жабі (чи то вона йому) цицьку і пішов з опущеною головою в компанію до Капусти Яновича Дапашліви, а на банківському рахунку з'явились мої кровні майже 700 тугриків. Дасть Бог (і не тільки на цей тиждень), так і буде все ок, чого і вам бажаю.

P.S. Ох, блін, в загальну тему ще не вписав, як я довго (годину чи півтори) чекав поки на компі налаштується ця "віста", а потім ще й диск відновлення створиться. Увесь час думав над питанням: "а нашо воно мені, якщо я всеодно його уб'ю?", бо воно таке гарне і таке надмірне (чого лише вартий інтернет експлорер!), що годиться лише для домогосподарок, як казав Усенко. А я ж всетаки працював помічником сісадміна, хоч і в "Козирній карті".