Ну не наглість?...

Розказую ситуацію: читаєш статтю, як правило, з першого разу ніхрена не розумієш (з другого - розумієш тільки хрен і то, той котрий займає десь 20 відсотків статті). Після третьої спроби прочитати статтю до кінця і зрозуміти хоч ідею, починаєш усвідомлювати, що без детального ознайомлення із списком літератури, котру пропонує (але не факт, що читав сам) автор не обійтись. Лізу в бібліографію. Tам історія повторюється заново. І так до самих перших випусків Phys. Rev. датованих початком двадцятого століття. Але цей ланцюжок дуже часто обривається, причому мене це страшно дратує. Дивлюсь на цитування і бачу таке: "[a] Вася Пупкін і Коля Крижопольський 19ХХ(неопубліковано)" або "[b] Шльома Гомєльскій (приватні розмови)".

..ось прийде моя черга писати статті в усякі модні журнали, то я теж вставлю "[г] Ілліч, Піндос & Мамед (бєсєди о битіє за рюмкою чаю)"