Про транспорт і студентську їдальню.

Сьогодні середа, а завтра, очевидно, неодмінно настане четвер... Вам не здається, що тут відчувається запах детермінізму?..А, ні, спокійно - це не детермінізм - це в сусідній кімнаті зразки "травлять". Отже, завтра четвер, а мене у четвер чомусь кожен тиждень болить голова, а в середу, я вже думаю про те, що вона в мене завтра буде боліти, а тому працювати не хочеться. Ех, яких тільки виправдань не знайде ледачий.. Отже, щоб розслабитись надрукую трішки своїх вражень.

Ви ще себе не запитали в чому звязок між транспортом і студентською їдальнею?..Ну для тих, хто запитав, відповідаю: зараз у Франції страйк - бастують студенти і транспортники, так що тоненька ниточка логіки з'єднує ці два поняття (в усякому випадку для мене).

Почну з їдальні. Про те, що вона тут є я здогадався з першого ж дня мого перебування у Франції по доволі однорідному потоку студентів різних кольорів і відтінків десь о 12 годині дня в сторону будівлі під написом "Restaurant universitaire". Правда піти туди сам я не ризикнув, бо як сказав мені науковий: "ми у Франції, тут усе може бути" (він зокрема мав на увазі ціну за прийом у лікаря). Пощастило мені туди потрапити лише через пять чи шість тижнів мого перебування тут. Один однокамерник (говіркий чорнявий хлопчина) каже, мол, ходи їсти. Але я відморозився, сказавши, що я його проведу, але тільки до кафе, а далі піду їсти додому (від офісу до кафе хвилини три йти і від кафе додому мені стільки ж). Не знаю у кого він брав курси гіпнозу, в Кашпіровського чи циган, але він стільки багато балакав, що ненароком я такі потрапив в середину кафе. Далі пручатись вже не було сенсу, тому мені прийшлось виложити 15 € за псевдокредитну картку, яку мені тут же видала приємна жіночка на рісепшені після того, як я їй дав своє посвідчення студента і тупо щось промугикав на україно-французькій мові (бланк вона заповнила своєю рукою, бачучи, що з мене, як з кота сторож). Отже, після таких нехитрих операцій на моїй картці (очередній) з'явилось 12 € за які я можу тепер харчуватись в їдальні. А що буде коли закінчаться? - Що буде, що буде... нічо не буде - до ваших послуг автомат для поповнення картки - вставляєш справжню кредитку і псевдо кредитку і перекачуєш стільки, скільки треба, щоб нажертись. В традиціях кращого общєпіта ти можеш при пересуванні до бажаного місця посадки набирати собі на рознос чого хочеш (вибір звичайно не пятизіркового ресторану, але досить непогано). Ітак, до фінішу залишилось якихось пятнадцять секунд, остання перепона - касир, подаєш карточку і voilà, ти на місці. Квитанція показала, що за 2 шматки смаженого балика, рис і 2 десерти з каточки знято 2.80, якби ж я туди потрапив, як "фізична" особа, а не студент, то буржуї відрахували б більше 5 євротугриків.

О, як я пожалкував, коли почав трапезу, про те, що в Конго не чули прислів'я "Когда я ем - я глух и нем". Мій напарник встигав не тільки закидувати в рот шматки риби, але ще й увесь час безперестанку говорити. Причому статистичний аналіз його лексики показав здоровенні піки на слові "girl", а також спорідненому до "girl" слові "fuck". Хлопчина то він прикольний, але не треба ж вже так сильно зациклюватись. Доречі, ніколи б не подумав, що у французькій їдальні буду їсти ту саму кашу, що й в незабутній армійській - перловку. Треба, правда, нележне віддати французьким поварихам - каша була в них безумовно краща ніж в Десні, ну i звісно не треба було стояти на плацу в двохгодинній черзі ;) .

Окрім каші, належне також треба віддати французьким дівчатам. Не знаю звідки у нашого бувшого викладача релігієзнавства інформація про те, що в Європі нема гарних жінок - може він милувався блідолиціми англійськими красунями чи німецькими фрейлінами з червоним від пива фейсом, але з моїх спостережень дівчата Франції ні чим не поступаються українським. Вся ця балаканина на рахунок інквізиції, що спалила увесь привабливий жіночий контингент - не більше ніж легенда. Наші дівчата так приваблюють іноземців, очевидно, через те, що просто дешево коштують і продаються без торгу... Отака правда життя... Звісно, красунь на будь який смак і колір можна зустріти і в транспорті, про котрий, власне, і наступна частина.

Містечко Руан за українськими мірками (як, напервне і за французькими) невелике - маштабу Хмельницького. Прицьому тут успішно працює метро-трамвай, три рейси спецавтобусів під назвою ТЕОР і купа звичайних автобусів. Поглянути на картинки і почитати про систему маршрутів можна почитати тут. Що вам казати, в плані якості транспорту і ціни (щоправда) нам до Європи ще далеко навіть у Києві. На кожній зупинці стоїть електронна системa по продажу білетів - піходиш кидаєш монетки і клацаєш кнопочку з відповідним замовленням (ні, дівчат на ніч не пропонують!) - тут різної ємності і категорії для студентів, пенсіонерів, "для жаждущіх, плєнєнних, добродеющіх" і т.д. Квиточок коштує 1.40€ (якщо на 10 разів то 10.70€ - налітай - ХАЛЯВА!) з ним можна по місту на будь-яких видах транспорту мандрувати протягом години. Щоб відміряти час у вагонах метро, ТЕОРах і автобусах стоять спеціальні компостери з годинниками - пхнув квиточок, апаратік його пожував і виплюнув з надрукованим часом компостування. Хоч контролерів тут я не бачив, але народ слухняно при вході шикується в чергу і компостує. Доречі, оті установки, що продають білети на зупинках мають гучномовці (зрозуміло, що ні про які кіоски з пивом і цигарками нема й мови - тут їх ніде нема) і монітори, на котрих написано через скільки (з точністю до секунд) очікувати потяг (автобус). Отака вона загниваюча демократія...

Про дороги ще пару слів. Зрозуміло, що якість автомобільних доріг можна сказати ідеальна (цікаво, що в місті французи навіть намагаються колір асфальту трошки веселішим зробити - зелений, червоний). Але найбільше мені впала в око кількість велосипедних доріжок - вони тут просто усюди! І це при тому, що вдома я їх бачив лише в книжечці з правил дорожнього руху. А трамвайні колії проходять не по засраному асфальту, а по гарно обстриженому газону - якось обовязково зфотографую!

Ой, інколи так і хочеться спитати: "Ну чому у них усе є і гарне, а в нас через одне і гівно?". Ну, але це з розряду питань "мамо, чому я урод?"...

Єдине, що у них нема - таксі (чи то воно дороге?) і тому, мені, наприклад, проживаючому на околиці не можна піти на емо-паті, щоб повернутись годинки в три ночі.